Дещо про птахів

Птахи на визначення (тимчасовий допис)

skazhenijandrew — Fri, 29 May 2026 09:25:30 +0000

Галерея зображень

Мова Українська

Дані щодо міграції великих підорликів (або гібридних птахів) з території України.

skazhenijandrew — Sat, 21 Sep 2019 16:32:01 +0000

Всі дані зібрані за грантової підтримки Мова Українська

Галки

skazhenijandrew — Thu, 20 Jul 2017 12:10:49 +0000

Виявляється, галки бувають досить різними. Зрозуміло, що у нас живе переважно один підвид, проте, ніхто не застрахований від зустрічі із іншими підвидами. І тут головне розуміти, а в чому ж різниця. Нижче подаю посилання на статтю, чи то замітку, де розписано про відмінності підвидів галок.

Мова Українська

UABIRDS

skazhenijandrew — Wed, 22 Apr 2015 18:11:12 +0000

Створено сайт Мова Українська

Лелеки, гуси, журавлі...

skazhenijandrew — Sun, 15 Mar 2015 20:41:47 +0000

Image:

В цьому році (2015) весна виявилася трохи рануватою. Сніг зійшов ще взимку і більше, поки що, з'являтися не планував. Крім того, почали повзти чутки, що то там, то там почали раніше повертатися із вирію різноманітні птахи. Ну як не перевірити, правда це, чи ні? От ми і зібралися у невеличку одноденну експедицію на північ Київської області, туди, де Здвиж зливається із Тетеревом. Ну майже туди!

Хотів я виїхати раніше, але трохи проспав... Та то нічого, адже о 8:35 ми вже були на місці і готувалися спостерігати і рахувати мігрантів, в основному хижаків. До цього, по дорозі, регулярно бачили шпаків і в одному селі навіть попався перший лелека. Це був один єдиний лелека за весь день, інші ще тільки на підході, а за тиждень два вони вже в своїй більшості мають повернутися додому.

Коли я вийшов з машини, зирнув на стовп. А на стовпі хтось сидить. Швидесенько дістав фотоаппарат і давай клацати. Жертвою фотополювання цього разу став сірий сорокопут, який, як виявилося, цілий день літав та хрюкав навколо нас. Та ще й не один.

Далі на кущ не далеко від машини сіла ще одна пташечка. Вівсянка звичайна. Їх ми теж ще не раз бачили цього дня.

Поява наступного птаха мене приємно порадувала. По-перше, усвідомлено його я ще ніколи не бачив, а, по-друге, завжди приємно бачити птахів, гніздова популяція яких в Україні складає усього 10-20 пар (згідно з даними

З годом у небі з'явилася самиця цього виду і, навіть, токувала над полем, що, як правило, є характерною ознакою гніздової пари. Спочатку така повендінка нам видалася дивною...

... Далі буде... Луні, орлани, голуби-синяк, чайки та інші...

Мова Українська

Новий рік - частина друга.

skazhenijandrew — Fri, 09 Jan 2015 17:16:30 +0000

Image:

Наступного дня вийшов пройтися не далеко від дому з єдиною метою - перевірити, чи є такі на Тетереві пірникоза мала. Але,давайте все по порядку. На самому початку стежки трапилася сойка, але дзьобом повернутися до мене вона не захотіла. Тому тут ми її показувати не будемо. Вже на самому острівці (так називається місцина на березі річки біля мого дому) на деревах хтось почав галасувати. І цей хтось був відомий ще з першої подорожі дрізд-омелюх.

По кущам та гілкам копошилися синиці великі. На дереві був помічений дятел сирійський.

В небі пролетів крук а я мало-помалу підходив до краю острівця. Поглянувш з нього, побачив вже гарно знайомих крижнів. І щось одненьке маленьке під берегом. Таки, мабуть, пірникоза мала. Проте необхідно було отримати фото. А вона, як на зло, пірнула і не хотіла показуватися. Довго я її вглядав, аж поки нарешті не побачив на кілька секунд, зробив кілька кадрів, після чого вона знову пірнула...

Після побаченого і отриманого від цього задоволення вирішив пройтися на інший бік острівця, подивитися на перекат. Там зазвичай концентрується основна частина водоплавних (а із них у нас тільки крижні да пірникози малі, іноді, щоправда, траплялися лебеді-шипуни, але це вже дуже іноді). На перекаті єдине що вдалося побачити - багатсько крижнів. Пірникоз виявити не вдалося. За загальними підрахунками та зробленими фото крижнів було близько 500 особин (разом з тими, що на кризі під підвісним мостом). Після цього я попрямував додому.

Невдовзі ми зібралися і рушили додому в Київ. Проїжджаючи кільцевою дорогою навколо Коростишева були помічені полюючи хижаки (всього 10 особин), серед яких сфотографувати вдалося лише трьох зимняків. Нижче, найбільш вдалі фотографії.

Ну і закінчити хотілося б яскравими знімками гаїчок болотяних та довгохвостих синиць, яких пощастило знайти на межі двох областей під час зупинки. Гаїчки весь час зліталися під одне дерево і там годувалися опалими плодами. А синички вилітали з молодого ліска, трохи стрибали на більших деревах і тікали знову в хащі молодої парості. Разом з ними гомоніли і великі синиці, і повзики.

Русский

Новий рік - відомі друзі!

skazhenijandrew — Mon, 05 Jan 2015 20:10:15 +0000

Image:

Хвороба - заразна штука, особливо якщо ця хвороба - Великий Рік! ;-)

Все почалося першого січня, коли, продерши очі не зовсім в тому місці де очікував, почалапав на кухню і зиркнув у вікно - а там щось на дереві. Недовгі розмірковування навели на думку - грак. Ура! Великий рік розпочато. Що саме цікаве, доки не вийшов на вулицю, так більше нікого не побачив. А коли ж вже опинився на вулиці з метою поїхати туди, де розраховував прокинутися, почали з'являтися горобці, голуби, синиці та сороки.

Приїхали до місця призначення, вийшли з машини - в кущах шипшини гомонять горобці. Багато-багато горобців. Далі ми зайшли до хати, розклали речі, розбудили бабусю і дідуся, залишили їм їхніх онуків і рушили у невеличку експедицію. Зразу скажу, що нічого неординарного ми там не побачили, але пройтися теж було цікаво. Спочатку пройшли кущ шипшини з горобцями. Далі була кладка через р. Кам'янку. Ріка, на диво, майже повністю замерзла. Мені здалося, що я її раніше ніколи не бачив такою. А тут на тобі... По обидва береги замерзшої річки стрибали синички великі. А разом з ними з'явилися і снігурі. Нижче на фото самець та самка снігурів:

Перейшли через кладку і пройшлися трохи берегом. В кущах знов загомоніли польові горобці.

А по інший бік Кам'янки виднілися результати роботи бобрів. В останні роки присутність бобрів стала більш помітною. Розплодилися, мабуть.

Повернувшись ліворуч побачив - щиглика! Рушили далі... По дорозі нічого особливого, окрім ворон да граків, що ширяли в небі трохи поодаль. Правда, була одна зграйка когось, яку я не встиг сфотографувати. Згодом ми дійшли до Тетерева - частково замерзшого. Проте, по центру була проталина, на кризі біля якої сиділи крижні, штук сорок.

Далі ми піднялися сходинками у парк імені Гагаріна а звідти через підвісний міст перейшли на інший берег Тетерева. Під кінець мосту, коли крони дерев почали рівнятися з нашими маківками, дружина почала звертати увагу на гніздечка і попросила мене фотографувати їх. А вже вдома, коли роздивлявся зроблені фотографії, в одному з них побачив білячий хвіст, а чи побачите його Ви? :-) До речі, перше гніздо, скоріш за все, належить зяблику, а друге, можливо, - костогризу.

За мостом виглядало все тихо та спокійно. Інколи подавали голос синички, десь перелітали з дерева на дерево сороки. На верхівці одного з дерев побачив птаха. Він сидів до мене спиною і вітер розпушував йому пір'ячко. Чомусь в ту мить мені здалося, що він дуже схожий на малого яструба. А виявилося, що дрізд-омелюх.

Прогулянка взагалі була ненав'язлива і геть не перенасичена птахам. Порадував своїм візитом канюк звичайний, але позувати геть відмовився.

Згодом було знайдено ще два гніздечка. Причому одне з них настільки гарно було оброблено, що здивуванню моєму не було меж. Виявилося, що це гніздо може належати сповочому дрозду, а інше, теж охайне, але без внутрішнього оздоблення, комусь із кропив'янок.

Наприкінець нашої експедиції, коли були втрачені будь-які надії побачити ще щось цікаве, нам трапилися підкоришники. Спочатку, як це частенько буває з такими пташками, ми почули писк. Почали приглядатися. Нікого не видно. І лише коли один з підкоришників перелітав з дерева на дерево нам таки вдалося його помітити.

На цьому, можливо, і варто було б закінчити. Проте... Буде друга частина.

Мова Українська

Русский

Візит у Яготин.

skazhenijandrew — Tue, 23 Sep 2014 09:33:07 +0000

Image:

Чутками повниться світ! І от чергова така чутка і щасливий випадок зірвав мене з місця у напрямку Яготина.

А почалося все з публікації на сайті І от. Неділя, 31 серпня, о 7 з хвостиком я стою біля м. Вирлиця і чекаю на мого компаньйона - Золотова Олексія. А буквально за кілька хвилин ми вже їдемо у вибраному напрямку. По дорозі до місця призначення я звернув з головної траси трохи раніше ніж треба було - сильно вже поспішав побачити небачене диво! Поблукали ми полями-городами, але все-таки виїхали на справжню дорогу і рушили далі. За кілька хвилин ми вже були на місці. Дорога, по якій під'їжджали до кінцевої зупинки, лежала між двома озерами - великим і двома маленькими. Ми стали посеред двох маленьких, приготували усю нашу техніку і рушили.

Тільки-но відішли від машини, як Олексій звернув мою увагу на очерет, що ріс понад стежкою - там була вусата синиця. Дві. Доросла і не дуже.

Пофотграфували, синички втекли і ми рушили далі. Визирнули із-за очерету і нам відкрився вид на озеро та його мешканців: злякано та поважно від нас почали відлітати найближчі чаплі, на мілині сиділи якісь крячки, а трохи поодаль - баклани. На воді трималися пірникози великі, малі, чорношиї зі своїми виводками та лиски. Принаймні так здавалося на перший погляд.

По мірі просування вперед ми то і робили, що підходили все ближче і ближче до зозулі, а при досягненні нами певної критичної відстані, вона злітала з куща і пролітала трохи вперед. Так ми з нею ще довго гралися.

Час йшов і ми йшли. Починал з'являтися чепури великі. В небі ширяли і галасували крячки білощокі. Ані жовтих чапель, за яким ми і приїхали, ані чорношиїх пірникоз, яких я хотів побачити, ми не знаходили. Або вони нам не показувалися...

Над нами пролітали попелюхи

Підходячи все ближче і ближче до протилежного берегу і, відповідно, угрупуванню водоплавних, вони починали віддалятися від нас, іноді перелітаючи. І ось, коли ми вже майже підійшли до протилежного берега, ми помітили щось цікаве понад самим берегом і не повірили своїм очам - це були довгоочікувані жовті чаплі. Вони стояли на невеликій відстані одна від одної вздовж всього берегу, принаймні тієї частини, яку ми могли бачити. Іноді переміщаючись.

Поки знімали чапель, пролетів набережник. В подальшому вони також періодично з'являлися у полі зору. Щоправда, як і цього разу, не на довго.

Головна місія поїздки була виконана, тож ми поволі рушили далі. Періодично траплялися озерні чайки, сірі чапля, баклани. Аж раптом, на нашому промені зору виявилися біла чапля з червоними ногами. Що, як, чому червоні ноги? "Мабуть довго стояла в термальному джерелі" - запропонував я. Так як на той час інших правдоподібних гіпотез не було, довелося погодитися із цією. А якщо чесно, то і розмірковувати не було часу - ми дружно почали фотографувати пернату дивину.

Мова Українська

Очеретянка Індійська - вперше в Київській області

skazhenijandrew — Fri, 05 Sep 2014 10:05:47 +0000

Під час першої подорожі на озера в Яготин, що відбулася у неділю 31 серпня , трохи відставши від товариша, в очереті вдалося помітити маленьку пташку. Завдяки допомозі в ототожненні виду Олега Форманюка виявилося встановити, що ця пташка - Очеретянка індійська, а дана зустріч є першим задокументованим фактом її зустрічі в Київській області.

Мова Українська

Foto:

Хто шукає - той знайде!

skazhenijandrew — Tue, 10 Jun 2014 07:23:11 +0000

Сьогодні втретє вирушив на пошуки високопічського змієїда - ну не давала мені спокою думка, що він гніздиться на моїй малій Батьківщині, а я його ще досі не бачив.

Ознайомившись з картою - намітили маршрут. Проте, як часто це в мене буває, замість густющої лісової чащі зупинилися в 200 метрах від дороги на вирубці лісу. Берези та осики на ній вже подекуди були вищі за мене, що дещо ускладнювало пересування. Проте нас було не зломити і не злякати - ми рушили у хащі, в надії вийти на інший бік лісу. Проте цьому не судилося стати. В кущах ми почули цікаві звуки: "Кабани" - подумав я. "Геть звідси" - зробили наші ноги. Вилізли, дерева стали нижче за нас. В кущах ще кілька разів щось хрюкнуло і заспокоїлось. Ми трохи відійшли і облаштували спостережний пункт. Благо на вирубках ще лишилися пнів від сосен - вони слугували в якості помосту, з якого було видно трошечки далі. На узліссі на верхівці сосни загніздилися круки і вже вигодовували пташенят. Іноді поруч з ними пролітав, здіймаючи галас, підсоколик великий.

Літали вже давно знайомі канюки звичайні, лелеки білі, тернові сорокопуди. Також були лелеки чорні та вперше побачив кропив’янку рябогруду.

Сонце палило немилосердно а очікуваного птаха все не було. Якось, навіть, здалося, що крізь бінокль я бачив малого підорлика і, як виявилося пізніше, був правий. Час йшов і не на нашу користь.

Близько другої години ми таки не витримали і рушили з місця. Спочатку поїздили околицями, походили лісом і пороздивлялися навколо. Більша частину лісу стояла у воді а навколо гули комарі... Тому там нам теж не судилося довго гуляти і ми вирішили повертатися додому, проте...

Виїжджаючи на трасу мене щось перемкнуло і я повернув в протилежний бік. Ми виїхали за ліс і перед нами опинилися поля. Далеко їхати не стали. Знайшли найперший зручний з'їзд і зупинились там. Вийшли. Прямо переді мною над лісом літали круку та канюки. Аж тут я почув крики, схожі на канючі. Щоправда, вони доносилися не звідти, де літали канюки. Я повернувся в той бік. І от, прямо на мене летить птах. І не просто птах, а довгоочікуваний змієїд!

Пролетівши над нами він попрямував в бік поля і почав кружляти над ним, де і був вдало загублений з поля мого зору. Проте, крім нього з'явився ще один цікавий "друг". Малий підорлик!

Мова Українська